Народна Екологічна Партія | Новини | «Статус «національний» передбачає найвищу відповідальність»
 
 
 Навігація  
» Головна сторінка
» Новини
» Сторінки
» Наші опитування
» Пошук на сайті
» Приватний кабінет
» Зворотній зв"язок
» Контакти
 

 Пошук  
 

 Ваша думка  
Які екологічні проблеми треба вирішувати у першу чергу?
Якість питної води
Якість харчування
Утилізація сміття
Радіоактивне забруднення
Повітря
Збереження річок,озер,морів
Потрібна комплексна державна програма



Всього голосів: 328
Результати опитування
 

 Партнери  

 

 

 

 Рейтинг  
Rambler's Top100
 

 Екологічна газета  

ЕКОЛОГІЧНА ГАЗЕТА

Більш детальну інформацію щодо стану навколишнього середовища,
проблемах, досягненнях та багато іншого Ви можете побачити на сторінках
"Екологічної газети".

Передплатний індекс 91439,

вартість передплати -
3,04 грн. за місяць.

 

 уніан  
завантаження...
 

 народна правда  
 

 Народна Екологічна партія  

Народна Екологічна партія

 

наша адреса:

Київ вул. Тропініна 4-Б

04107

 

Чекаємо на Ваші листи, пропозиції та побажання!

 

Н Е П

САЙТ НАРОДНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПАРТІЇ

Дорогі друзі!

Члени і симпатики Народної Екологічної партії! Раді вітати Вас на сайті НЕП! Ми послідовно виступаємо за чисте довкілля, боремося за екологію душі, виховуємо у юного покоління патріотизм, любов до рідного краю, його історії... Саме про це і пише наш сайт. Ми запрошуємо до лав партії всіх активних небайдужих людей, для яких має значення те, яким шляхом буде розвиватися Україна. Партія відкрита до співпраці!

Валентин СЕРДЮК, Голова Народної Екологічної партії


Новини

«Статус «національний» передбачає найвищу відповідальність»

«Статус «національний» передбачає найвищу відповідальність»

 

У червні 1998 року, завітавши в майже порожні зали Центрального музею Збройних Сил України, що відчинив свої двері для відвідувачів, Міністр оборони України Олександр Кузьмук поцікавився в начальника музею Віктора Карпова: «Чим ви, пане полковнику, ці величезні площі заповнювати збираєтеся?»

Справді, чим? Адже на початку формування музею у його фондах було близько 300 експонатів...

Відтоді минуло майже 12 років. Кількість експонатів зросла в сотні разів. В експозиції музею відображена історія військової діяльності на теренах України. Тут представлені унікальні предмети кімерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII–XVIII ст., українських військових формувань періоду Першої світової війни та визвольних змагань початку XX ст.

Можна побачити і раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX ст., Великої Вітчизняної війни, боротьби партизанських загонів і підрозділів УПА в 1941–1944 роках, визволення України, повоєнного будівництва і бойової діяльності військ Радянської армії на території України. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв.

Авторитет музею зріс до поважних висот, його визнали в багатьох країнах світу, а 15 січня 2010 року Президент України підписав Указ «Про надання Центральному музею Збройних Сил України статусу національного». До речі, на сьогодні у Збройних Силах України такий статус мають лише три установи. Це — Національна академія оборони України, Національний Президентський оркестр Збройних Сил України і тепер уже Національний військово-історичний музей України.

Ось що розповів нашому кореспондентові його начальник, кандидат історичних наук полковник Віктор Карпов.

— Вікторе Васильовичу, робота зі створення музею розпочалася в жовтні 1995 року. Газета про це чимало писала. Але найцікавіше — про початок...

— Річ у тім, що в жовтні 1995 року було призначено лише начальника музею. Але я фактично залишався на тому ж місці, в кабінеті Головного управління виховної роботи, адже тоді нинішня установа існувала лише «на папері». Згодом для її формування були передані фонди колишнього музею історії військ Червонопрапорного Київського військового округу.

Пам’ятаю, коли вперше зайшов у приміщення, впала в око «українізована» табличка на дверях: «Начальник музея», де літера «Я» була виправлена на «Ю». Напевно, це мало б означати, що роботу зі створення музею Українського війська вже розпочато. От і все... Відчинив двері і... остовпів: у кабінеті сиділи очільники трьох громадських організацій. Свій стіл я влаштував поруч (він був четвертим) і запропонував «сусідам» за місяць звільнити площу. Звичайно, на мене відразу подивилися з певною долею зневаги. Лише згодом, коли розпочалася справжня робота зі створення музею, коли почали приходити люди, все стало на свої місця.

— Ви на той час вже були не новачком у музейній справі?

— Так, до закінчення військової академії я очолював музей Далекосхідного військового округу, тобто певний досвід і деякі напрацювання в мене вже були. Тому, коли запропонували посаду начальника музею Збройних Сил України, погодився без вагань. Проте поставив умову, що це має бути установа, яка демонструє не лише історію Збройних Сил України. Тут мають бути всі аспекти розвитку військової справи на теренах нашої держави, незалежно від хронологічного періоду. Мало того, за задумом, музей мав стати центром, навколо якого розвивалася б військово-історична наука в Україні і велися б дослідження у цій сфері.

— Врешті-решт все так і сталося?

— Знаєте, от коли я скажу, що нарешті всі мої плани реалізовані, тоді, напевно, настане час йти на відпочинок (сміється). А поки що задумів і проектів безліч. Як, на жаль, і проблем. Ось, наприклад, вже стало поганою традицією починати новий рік без ухваленого бюджету. Цього року ще гірше: ми не можемо зняти кошти зі спецфонду. Іншими словами, мине певний час, поки буде затверджено бюджет, поки ми отримаємо дозвіл на проведення тих чи інших робіт із залученням коштів, поки проведемо тендер і таке інше... Тобто, дай-но Боже, щоб ми мали змогу повноцінно розпочати роботу хоча б у квітні... Не ремствую, розуміючи, що такі проблеми є практично в кожній державній установі, проте дуже хочеться нормально працювати, коли тобі принаймні не заважають.

Але повернімося до питання, чи вдалося нам створити центр військово-історичних досліджень. Наша установа займається і видавничою справою, і є засновником «Військово-історичного альманаху», до речі, єдиного в Україні періодичного видання, яке ґрунтовно висвітлює військові події минулого, публікує спогади відомих військових діячів та наукові доробки дослідників військової спадщини.

Методичне видання «Військовий музей» з часом перетворилося на інформаційно-популярне — «Український військовий музей». У ньому друкуватимуться, зокрема, матеріали з аналізом діяльності таких установ, як наша, що, відповідно, дасть змогу правильно організовувати їхню роботу по всій Україні. Окрім цього, реалізовано проект «Українська звитяга. Козацька доба», де проілюстровано всі визначні битви українського козацтва. Увага приділяється й вивченню військової символіки. Підсумком досліджень у цій сфері є вихід друком книги «Військова символіка держави», написаної у співавторстві з народним депутатом України Дмитром Табачником. І це аж ніяк не повний перелік.

На базі музею та його філій регулярно проводяться семінари, присвячені вивченню військової історії. У планах написання сучасного літопису воєнних подій, які відбувалися на теренах нашої держави. Для цього планується протягом кількох років провести Всеукраїнські наукові воєнно-історичні конференції, тематика яких охопила б усі регіони країни. Підсумком кожної стане видання наукової збірки з матеріалами доповідей учасників. А узагальнить всю цю роботу кількатомник «Воєнна історія України». Форуми військових істориків вже проведені в Луцьку та Кам’янці-Подільському. На часі — конференція у Львові. А потім у Донецьку, Чернігові, Харкові та інших містах. Проте, знаєте, що найбільше на мене справляє враження під час проведення таких заходів? Щире здивування наших колег і місцевої влади, які не можуть повірити, що хтось ще вивчає воєнну історію, вона ще комусь потрібна і, найприємніше, що більшість з них сприяють нам у проведенні цих форумів.

— Ви згадали про роботу філій музею...

— У структурі музею чотири філії — Музей Ракетних військ стратегічного призначення (м. Первомайськ), Військово-морський музейний комплекс «Балаклава» (м. Севастополь), Волинський регіональний музей Українського війська та військової техніки (м. Луцьк). А з вересня 2009 року існує «Військово-морський музей України», що створюється на фондах фортифікаційної споруди ХІХ ст. Михайлівський равелін у Севастополі.

Такі об’єкти, як ВММК «Балаклава», Музей Ракетних військ стратегічного призначення — унікальні вже самі по собі, вони можуть бути національними. Але їхня організаційно-правова форма як філій Центрального музею забезпечує даним музейним утворенням стабільність і незалежність від «містечковості».

Щодо діяльності «Військово-морського музею України» на Михайлівському равеліні, то ця iсторична пам’ятка силами Центрального музею Збройних Сил України увійшла до складу культурних об’єктiв мiста Севастополя та України. Створення філії має стати рушiйною силою у справі вивчення та збереження вiйськово-морської iсторiї України, яка нинi майже не дослiджується. Музей розкриватиме багатогранну iсторiю вiйськово-морської дiяльностi на Чорному морi, подiї перiоду Кримської вiйни, iсторичною пам’яткою якого є сам музейний об’єкт, часiв Другої свiтової вiйни та сьогодення Вiйськово-Морських Сил України.

— У комерційному відношенні військові музеї — прибуткова справа?

— Я взагалі не ставив би питання таким чином. Розумієте, військові музеї не є бізнесовим проектом, отже, питання заробітку грошей не ставилося з самого початку. У нас зовсім інші завдання. Ми зберігаємо історію і таким чином виховуємо громадян нашої держави. Вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» ми намагаємося реально втілити в життя. При цьому це відноситься до будь-якого періоду часу. Ми повертаємо із забуття не тільки події, а й особистості, які до цих подій причетні. Наприклад, серед експонатів музею з’явився кортик. Експонат сам по собі цінний. Проте його цінність значно зросте, якщо ми проведемо дослідження, визначимо, кому цей кортик належав, долю і бойовий шлях цієї людини, її нащадків. І тоді цей експонат ніби оживе і «розповість» ще більше.

Тож повторюся ще раз: одна із головних функцій військових музеїв — просвітницька. Сьогодні на базі Волинського регіонального музею Українського війська та військової техніки відкрито військово-історичну бібліотеку. Тепер ми працюємо над створенням мережі військово-історичних бібліотек по всій Україні. Причому в майбутньому — зі статусом наукових.

На першому етапі це будуть бібліотеки при музеях. Їх плануємо створити на Півдні нашої країни — у Первомайську (у Музеї РВСП), а військово-морську наукову бібліотеку — в Севастополі на фондах нашої філії (ВММК «Балаклава»). У майбутньому фонди Центрального музею ЗСУ мають стати основою для Центральної наукової воєнно-історичної бібліотеки.

— Нещодавно стало відомо, що є рішення щодо передачі Меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» у підпорядкування Міністерства оборони України.

— Так, на виконання доручення Президента України таке рішення було ухвалене керівництвом Міноборони. Тепер ведеться робота в цьому напрямку. Можливо, згодом нам вдасться організувати поруч з Меморіальним комплексом воєнно-історичний музей, який би висвітлював воєнні події, що відбувалися саме в тому регіоні.

— І наостанок дозвольте від імені наших читачів привітати вас і весь колектив музею з присвоєнням статусу — «національний». А все ж таки, що, окрім почесного звання, дає цей статус?

— Статус «національний» передбачає найвищу відповідальність. Це відповідний рівень, опуститися нижче якого ми не маємо права. Це прискіпливіша увага з боку колег і суспільства. За цим усім стоїть велика напружена праця. Й іншого шляху в нас немає. Адже музей має справу з вічністю. Наш годинник завжди стоїть на позначці 0 годин 00 хвилин, тому що можуть минати часи, змінюватися ідеології, але наше завдання залишиться незмінним — зберігати історію.

 

Розмову вів Андрій ЗАДУБІННИЙ,

«Народна армія»


Автор:
Прочитали: 18 раз


Надрукувати Надрукувати
Переслати Переслати
В закладки В закладки


Новини по темі:
  • На території України передбачається будівництво сховища ядерного палива

    Читайте також:
  • Зліт слідопитів під Вишгородом
  • Про прийняття Програми будівництва комплексів з переробки ТПВ
  • Лідер Народної Екологічної партії
  • Голова Вишгородської РДА Олександр Приходько: «Підтримаю високі темпи роботи»
  • Ганьба в музеї Пирогово!

  •